Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.03.2014 року у справі №06/190-64

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2014 року Справа № 06/190-64

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Гольцової Л.А.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційні скарги Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року у справі № 06/190-64 Господарського суду Волинської області за позовом Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс", Волинська область, до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Волинська область, про стягнення 103 180,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Походзяєв С.О. (дов. №19 від 03.02.2014),

відповідача - ОСОБА_6 (дов. б/н від 20.04.2012),

ОСОБА_7 (дов. б/н від 20.04.2012),

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року позивач ПФ "Скорпіон-Сервіс" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ФОП ОСОБА_4 про стягнення 28 140 грн. неустойки.

Вказував, 01.06.08 між ним (адміністрація) та відповідачем (підприємець) було укладено угоду про надання в користування торгових площ, згідно якої він надав, а підприємець прийняв в строкове платне користування торгову площу 17,5 м2, під НОМЕР_2 в торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-Сервіс", що розташована між вул. Кравчука та вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності, з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару.

Зазначав, що рішенням Господарського суду Волинської області від 12.01.10 у справі № 01/65/13-71 зобов'язано відповідача повернути йому отримані по угоді від 01.06.08 площі, у зв'язку з відмовою ПФ "Скорпіон-Сервіс" від продовження дії угоди.

Посилаючись на протиправне невиконання відповідачем вказаного рішення суду та на безпідставне користування ним предметом оренди після припинення дії угоди, позивач, згідно заяви № 209 від 07.12.12 про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь неустойку у вигляді подвійної плати за час користування торговою площею за період з 29.03.09 по 30.11.12 в сумі 103 180 грн. на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.05.2013р. (суддя Дем'як В.М.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ФОП ОСОБА_4 на користь ПФ "Скорпіон-Сервіс" 103 180 грн. неустойки та 1 500,80 грн. судового збору.

Рішення мотивоване посиланнями на невиконання відповідачем зобов'язання в частині повернення орендованої торгової площі, після припинення дії угоди про користування торговими площами від 01.06.08, що є підставою для покладення на відповідача обов'язку сплатити позивачу неустойку за користування торговою площею за весь час прострочення на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.12.2013р. (колегія суддів у складі: Бригинець Л.М. - головуючий, Демидюк О.О., Огороднік К.М.) рішення скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову.

Постановлено стягнути із ФОП ОСОБА_4 на користь ПФ "Скорпіон-Сервіс" 28 140,00 грн. неустойки, 281,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова в частині задоволення позову мотивована посиланнями на наявність у позивача права на стягнення подвійного розміру плати за користування торговою площею на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України лише в межах строку з 29.03.09 по 29.03.10 у сумі 28 140 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення із відповідача 75 040 грн. неустойки за період з 30.03.10 по 30.11.12, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності доказів використання зазначених торгових площ у даному періоді саме ФОП ОСОБА_4

У касаційній скарзі ПФ "Скорпіон-Сервіс", посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 525, 526, 610, 785 ЦК України, ст.ст. 32-34 ГПК України, просив постанову суду апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст. 21, 20, 77, 84 ГПК України, просив скасувати прийняті судами першої та апеляційної інстанції рішення, а провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору та доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПФ "Скорпіон-Сервіс" підлягає задоволенню, а касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 слід відхилити, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.06.08 між сторонами у справі було укладено угоду про надання в користування торгових площ, згідно якої позивач зобов'язався надати, а відповідач - прийняти в строкове платне користування торгову площу 17,5 м2, під НОМЕР_2 в торговому ряду пішохідно-торгової зони ринку ПФ "Скорпіон-Сервіс", що розташована між вул. Кравчука та вул. Карпенка-Карого у м. Луцьку, для встановлення тимчасової споруди і здійснення торгівельної діяльності, з метою зберігання та продажу промислового або продовольчого товару.

Положеннями ч. 1 ст. 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 12.01.10 у справі № 01/65/13-71 за позовом ПФ "Скорпіон-Сервіс" до ФОП ОСОБА_4 про зобов'язання повернути торгівельну площу, яке набрало законної сили, позов задоволено та зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути ПФ "Скорпіон-Сервіс" торгівельну площу НОМЕР_2 розміром 17,5 кв.м. на пішохідно-торговій зоні між вулицями Карпенка Карого та Кравчука в місті Луцьку, яку відповідач отримав згідно угоди про надання в користування торгових площ від 01.06.08.

Зазначеним рішенням господарського суду встановлено, що на підставі п. 6.2 та ч. 3 ст. 651 ЦК України укладена між сторонами угода від 01.06.08 є розірваною за ініціативою позивача, що не суперечить вимогам закону та умовам цієї угоди.

Приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України унормовано, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача неустойки за невиконання останнім обов'язку в частині повернення об'єкта оренди за період з 29.03.09 по 30.11.12 в сумі 103 180 грн., на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Судами встановлено, що право адміністрації ринку укладати письмові угоди з продавцями про надання торговельних місць на визначений термін передбачено п. 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 № 57/188/84/105 (що діяли на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.10.11 у справі № 07/33-71.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) - ст. 610 ЦК України.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Таким чином, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.04.11 у справі № 30/190, від 18.04.11 у справі № 30/191 та від 26.11.11 у справі № 5005/2712/2011.

В силу вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Пунктом 3.16 угоди підприємець зобов'язався передати адміністрації площі, визначені в п. 1.1 угоди, в належному стані на протязі 2 днів після припинення дії угоди.

Судам першої інстанції не встановлено, а матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем торгової площі позивачу.

Враховуючи наведене, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про наявність правових підстав до стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за весь час прострочення повернення торгової площі позивачу.

Натомість, суд апеляційної інстанції, встановивши, що 01.10.08 між ФОП ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_9. був укладений договір купівлі-продажу павільйону, що знаходився на торгівельному місці НОМЕР_2, помилково вважав, що зазначені обставини звільняють відповідача від сплати 75 040 грн. неустойки за користування торговою площею в період з 30.03.10 по 30.11.12, оскільки п. 3.16 укладеної між сторонами угоди обов'язок повернення торгової площі позивачу покладено саме на відповідача.

Сама по собі наявність укладеного між відповідачем та третьою особою - гр. ОСОБА_9. договору купівлі-продажу павільйону, що знаходиться на орендованій ФОП ОСОБА_4 торговій площі, не звільняє останнього від виконання обов'язку з повернення цієї торгової площі позивачу та сплати неустойки за прострочення її повернення. Право власності на павільйон, що знаходиться на орендованій відповідачем торговій площі, не є предметом спору у даній справі.

За таких обставин, судом першої інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції вказаним обставинам належної правової оцінки не надавав, що вплинуло на правильність винесення рішення по суті.

Доводи касаційної скарги ФОП ОСОБА_4 про те, що розгляд справи та винесення оскаржуваної постанови апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: Бригинець Л.М. - головуючого, Демидюк О.О., Огороднік К.М., після скасування зазначеній колегії суддів ухвали від 15.08.13 постановою Вищого господарського суду України від 23.10.13, суперечить приписам ст. 20 ГПК України, не заслуговують на увагу суду, оскільки спростовуються наступним.

За змістом ч. 1 ст. 20 ГПК суддя, який брав участь в розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови (у справі про банкрутство), прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у застосуванні цієї норми процесуального права господарським судам необхідно враховувати, що у разі скасування апеляційною або касаційною інстанціями ухвал місцевого господарського суду визначення суддів або колегії суддів для розгляду справ здійснюється з урахуванням наведеного у пункті 3.9 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.10.

Відповідно до п. 3.9 вказаного Положення судові справи, що надійшли з судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття провадження), а також які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, не підлягають автоматичному розподілу, а передаються тим суддям, ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа.

Отже, зазначеною судовою колегією апеляційного суду не було порушено вимоги ст. 20 ГПК України при здійсненні апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду.

Посилання касаційної скарги на невідповідність змісту рішення місцевого господарського суду вимогам ст. 84 ГПК України, відхиляються колегією суддів касаційної інстанції як необґрунтовані, та такі, що не впливають на правильність винесеного місцевим судом рішення по суті.

З огляду на викладене, постанова суду апеляційної інстанції як така, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд справи судом касаційної інстанції покладається на відповідача.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" задовольнити.

2. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

3. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 грудня 2013 року у справі № 06/190-64 скасувати.

4. Рішення господарського суду Волинської області від 20 травня 2013 року у справі № 06/190-64 залишити в силі.

5. Стягнути із Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватної фірми "Скорпіон-Сервіс" (43010, Волинська область, м. Луцьк, вул. Шевченка, 35, код ЄДРПОУ - 30584471) 913,50 грн. судового збору за перегляд справи судом касаційної інстанції.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: Л.А. Гольцова

Н.І. Мележик